Чи можуть ваші ліки сприяти сухості ока?
Коли з’являється сухе око, варто поставити собі одне запитання, на диво просте:
«Чи щось змінилося приблизно тоді, коли почалися симптоми?»
Сюди належать і нові ліки. Деякі системні та місцеві препарати можуть сприяти сухому оку або захворюванням поверхні ока. Але це не означає, що кожен препарат, який в інтернеті названо «пов’язаним із сухим оком», справді спричинив ваші симптоми. І тим паче це не означає, що ліки слід відмінити тільки тому, що очі сухі.
Корисне запитання таке:
Єдиного механізму немає. Різні препарати можуть діяти на різні частини системи поверхні ока. Залежно від препарату, вплив може стосуватися:
Одні препарати діють системно й впливають на очі опосередковано. Інші наносять безпосередньо на око, і вони можуть діяти на його поверхню місцево. Тому термін «сухе око, спричинене ліками» насправді охоплює кілька дуже різних біологічних ситуацій.
Кілька груп препаратів пов’язують із захворюванням сухого ока або змінами поверхні ока. Ось приклади:
Нещодавня міжнародна позиційна заява щодо уражень поверхні ока, спричинених ліками, окремо називає антигістамінні, бета-блокатори, антипсихотики, антидепресанти та ізотретиноїн серед препаратів, пов’язаних із захворюванням сухого ока. Але в цьому реченні є важливе слово: пов’язаних. Сила доказів, механізм і величина ефекту не однакові для кожного препарату.
Деякі системні антигістамінні через свою антихолінергічну дію можуть зменшувати секрецію. Це потенційно може позначатися на виробленні сліз. У дослідженні DREAM люди, які приймали антигістамінні, мали в середньому коротший час розриву слізної плівки та вищі бали симптомів сухого ока, ніж ті, хто їх не приймав, — після поправки на кілька важливих чинників.
Це не означає, що антигістамінні плюс сухе око дорівнює «це спричинили антигістамінні». Людина, яка їх приймає, може мати, наприклад, ще й алергію, а сама алергія впливає на поверхню ока. Саме тому історію прийому ліків потрібно тлумачити в контексті.
Деякі антидепресанти неодноразово пов’язували із захворюванням сухого ока. Залежно від препарату, антихолінергічна та інша нейрохімічна дія може впливати на секрецію сліз і функцію поверхні ока. Проте твердження «антидепресанти спричиняють сухе око» надто широке. Є кілька класів антидепресантів, різні препарати всередині цих класів, різні дози та дуже різні пацієнти.
Тож лікареві корисно знати не просто «я приймаю антидепресант». Важливо, який саме препарат, у якій дозі, як довго і чи змінилися симптоми з боку очей після початку прийому або зміни лікування.
Ізотретиноїн заслуговує на особливу увагу, бо його зв’язок із мейбомієвими залозами особливо важливий для сухого ока. Мейбомієві залози — це видозмінені сальні залози. Ізотретиноїн діє на сальні залози, і дослідження виявили зміни в будові та функції мейбомієвих залоз під час лікування. Систематичний огляд 2026 року, що охопив 43 дослідження, показав: під час лікування ізотретиноїном часто повідомляли про посилення симптомів сухого ока та об’єктивні відхилення на поверхні ока, зокрема зміни будови та функції мейбомієвих залоз. Це дає нам зовсім інший потенційний механізм, ніж, скажімо, у препарату, що переважно зменшує вироблення водної складової сліз.
Тут слід бути обережними. Є повідомлення та дослідження, які дають підстави думати, що зміни мейбомієвих залоз можуть зберігатися після впливу ізотретиноїну. Але новий систематичний огляд доходить висновку: хоча в частини пацієнтів стійкі зміни сальних залоз можливі, їхня довготривала вираженість і клінічне значення залишаються невизначеними.
Тому було б надто сильним твердити:
«Ізотретиноїн назавжди руйнує мейбомієві залози.»
Але так само хибно було б вважати, що вплив на очі неодмінно тимчасовий чи незначний. Докази ще накопичуються.
Деякі серцево-судинні препарати, зокрема бета-блокатори та діуретики, здавна пов’язують із захворюванням сухого ока. Проте це ще один добрий приклад того, чому списки ліків можуть вводити в оману.
Люди, які приймають ці препарати, часто старші й можуть мати інші захворювання, що самі по собі підвищують імовірність сухого ока. Тож епідеміологічний зв’язок не обов’язково говорить про те, що сталося в однієї конкретної людини. Історія прийому ліків — це підказка, а не діагноз.
Так. І цьому варто приділяти стільки ж уваги, як і системним лікам. Тривале місцеве лікування очей іноді може впливати на поверхню ока через:
Це особливо стосується людей, які постійно користуються місцевою терапією, як-от деякими ліками від глаукоми. Позиційна заява EAACI 2025 року зазначає, що місцеві антибіотики, протиглаукомні препарати та консерванти можуть спричиняти токсичне або алергічне ураження поверхні ока. Тож коли з’являються симптоми сухого ока, в історію прийому ліків мають входити й очні краплі, а не лише таблетки.
Очні краплі у флаконах для багаторазового використання часто містять консерванти, які запобігають мікробному забрудненню. Один із найвідоміших — бензалконію хлорид (BAK). За повторного контакту консерванти можуть впливати на поверхню ока в чутливих пацієнтів, особливо коли краплі закапують часто або довго. Це не означає, що:
Мають значення концентрація, частота, тривалість контакту, склад препарату та стан поверхні ока. Але вплив консервантів варто взяти до уваги, коли людина щодня користується кількома місцевими препаратами.
Іноді так. Штучні сльози можуть містити інгредієнти або консерванти, які не підходять конкретній поверхні ока. Але подразнення після краплі ще не означає автоматично, що засіб «токсичний». На те, як відчувається крапля, можуть впливати склад, осмолярність, в’язкість, консерванти, алергія чи чутливість і базовий стан поверхні ока. Про штучні сльози ми поговоримо окремо в розділі про лікування, бо вибрати замінник сліз складніше, ніж просто знайти флакон із написом «для сухих очей».
Потенційно так. Слізна система почасти залежить від нормального нервового контролю та кліпання. Деякі препарати, що впливають на нервову систему, можуть змінювати характер кліпання чи інші захисні реакції ока. Це важливо, бо, як ми вже говорили, кліпання — частина слізної системи.
Препарату не обов’язково безпосередньо «висушувати слізну залозу», щоб вплинути на поверхню ока.
Зазвичай єдиного тесту немає. Натомість лікарі шукають закономірність. Корисні запитання такі:
По суті, це проблема причинності. Збіг у часі може посилити підозру. Але сам по собі він нічого не доводить.
Тоді зв’язок менш очевидний, але це не виключає його автоматично. Захворювання сухого ока може розвиватися поступово. З часом можуть накопичуватися й інші чинники:
Тож препарат може бути одним із чинників у системі, що змінюється, а не єдиною подією, яка раптом «спричинила» сухе око. Це ще одна причина, чому пошуки однієї першопричини іноді вводять в оману.
Не самостійно. Це особливо важливо. Препарат, призначений при депресії, серцево-судинному захворюванні, алергії, аутоімунному захворюванні чи іншій системній хворобі, може бути значно важливішим для вашого загального здоров’я, ніж його можливий внесок у сухе око. Якщо препарат справді підозрюють, лікар, який його призначив, іноді може розглянути:
Який варіант доречний, залежить від препарату та від того, навіщо він вам потрібен. Раніші рекомендації TFOS прямо називали корекцію дози, заміну препарату чи зміну шляху введення можливими підходами до сухого ока, пов’язаного з системними ліками, але це рішення щодо призначень, а не те, що пацієнт має робити самостійно.
Іноді зміни з боку очей можуть покращитися після відміни або заміни препарату. Але універсального правила немає. Усе залежить від:
Для деяких препаратів довготривала оборотність вивчена не до кінця. Ізотретиноїн — добрий приклад: повідомляли про стійкі зміни мейбомієвих залоз, але наявні докази не дають змоги надійно передбачити, у кого відхилення збережуться.
Тому слід уникати обох крайнощів:
«Просто киньте препарат, і все повернеться до норми.»
«Ушкодження незворотне.»
Жодне з цих тверджень не можна узагальнювати.
Принесіть повний список ліків. До нього входять:
І, якщо можливо, згадайте, коли ви почали їх приймати. Хронологія іноді інформативніша за саму назву препарату.
Stapleton F, et al. TFOS DEWS III: Digest.
Огляд ятрогенного сухого ока; визнає ліки, контактні лінзи та хірургічні втручання потенційними чинниками.
Wolffsohn JS, et al. TFOS DEWS III: Diagnostic Methodology.
Сучасна науково обґрунтована схема виявлення факторів ризику та етіологічних чинників сухого ока.
Drug-Induced Periocular and Ocular Surface Disorders: An EAACI Position Paper.
Міжнародна позиційна заява, що розглядає побічні ефекти системних і місцевих препаратів щодо поверхні ока, зокрема антигістамінних, антидепресантів, бета-блокаторів, ізотретиноїну та тривалої місцевої терапії.
Association Between Systemic Medication Use and Severity of Dry Eye Signs and Symptoms in the DREAM Study.
Аналіз зв’язків між прийомом системних препаратів і ознаками та симптомами сухого ока; підкреслює складність висновків про причинність.
Isotretinoin and Dry Eye Disease: A Systematic Review.
Систематичний огляд 43 досліджень: часте посилення симптомів сухого ока та змін показників поверхні ока, зокрема будови й функції мейбомієвих залоз; довготривала стійкість змін лишається невизначеною.