Чому кліпання таке важливе

Кліпання — це узгоджений рух повік. Коли верхня повіка опускається, а потім повертається у відкрите положення, вона взаємодіє зі слізною плівкою, що вкриває поверхню ока. Кліпання допомагає розтягнути, змішати й перерозподілити сльози по відкритій поверхні ока.

Коли око знову відкривається, рогівку вкриває заново розподілена слізна плівка. Потім починається проміжок між кліпаннями — час від одного кліпання до наступного. Упродовж цього проміжку слізна плівка поступово змінюється й тоншає. Зрештою відбувається наступне кліпання, і цикл починається знову:

кліпання→розподіл слізної плівки→проміжок між кліпаннями→наступне кліпання

Це відбувається безперервно впродовж дня.

Слізна плівка людини не є стабільною постійно.

Після кліпання вона вкриває поверхню ока й утворює гладку, змащену оптичну поверхню. З плином часу, поки око відкрите, слізна плівка поступово змінюється. Якщо кліпання затримується досить довго, слізна плівка зрештою може почати розриватися, утворюючи локальні ділянки, де вона вже не розподілена рівномірно. Нове кліпання допомагає відновити слізну плівку.

Цей зв’язок між кліпанням і стабільністю слізної плівки настільки важливий, що один із найпоширеніших тестів при сухому оці — час розриву слізної плівки (TBUT або NIBUT) — вимірює, як довго слізна плівка залишається цілою після кліпання.

TBUT і NIBUT: вимірювання стабільності слізної плівки

Кліпання пов’язане ще з тим, що ми не завжди асоціюємо зі сльозами, — із зором.

Слізна плівка утворює першу оптичну поверхню, з якою зустрічається світло, потрапляючи в око. Одразу після кліпання добре розподілена слізна плівка допомагає створити гладку оптичну поверхню над рогівкою. Коли слізна плівка змінюється впродовж проміжку між кліпаннями, оптична якість також може змінюватися.

Саме тому нестабільність слізної плівки іноді спричиняє коливання зору — і саме тому зір може ненадовго стати чіткішим після кліпання.

Отже, кліпання — це не лише про те, щоб очі відчувалися зволоженими. Воно також постійно відновлює оптичну поверхню, крізь яку ми бачимо.

Кліпання також взаємодіє з мейбомієвими залозами всередині повік. Як ми розглядали в статті Мейбомієві залози та ліпіди, ці залози виробляють меібум — оліїстий секрет, що забезпечує більшість ліпідів на поверхні слізної плівки.

Рух повік бере участь у доставці та розподілі цих ліпідів. Це означає, що кліпання поєднує одразу кілька частин системи:

повіки→мейбомієві залози→ліпіди слізної плівки→поверхня ока

Точний зв’язок складніший, ніж просто «кліпання вичавлює олію із залоз», але нормальний рух повік є частиною процесу, за допомогою якого секрет мейбомієвих залоз досягає слізної плівки та розтікається по ній.

Не кожне кліпання обов’язково є повним.

Під час повного кліпання верхня й нижня повіки змикаються достатньо, щоб закрити відкрите око. Під час неповного кліпання частина поверхні ока залишається відкритою.

Це розрізнення має значення, адже кліпання, яке не повністю покриває відкриту поверхню ока, може розподіляти слізну плівку не так, як повне. Неповне кліпання трапляється часто й може ставати частішим під час певних зорових завдань.

Порушення кліпання та змикання повік

Наразі важливо лише те, що має значення не тільки те, як часто ви кліпаєте, а й те, як саме.

Немає єдиної частоти кліпання, якої має дотримуватися кожна здорова людина.

Частота кліпання помітно різниться між людьми і навіть в однієї й тієї самої людини. Вона може змінюватися залежно від таких чинників:

• •зорова увага
• •розумова діяльність
• •розмова
• •умови довкілля
• •відчуття на поверхні ока
• •завдання, яке ви виконуєте

Тому просто порахувати кліпання людини за кілька секунд не обов’язково покаже, чи її кліпання «нормальне».

Кліпання динамічне. Нервова система постійно підлаштовує його і до того, що ви робите, і до того, що відбувається на поверхні ока.

Одна з особливо цікавих рис кліпання полягає в тому, що на нього може впливати увага.

Під час зорово вимогливих завдань частота мимовільного кліпання може зменшуватися. Може змінюватися й повнота кліпання. Це вивчали під час роботи з цифровими екранами та інших завдань, що потребують тривалої зорової концентрації.

Проте важливо не перетворювати це на надто просту думку:

«екрани спричиняють сухе око, бо люди забувають кліпати.»

Зв’язок між користуванням цифровими пристроями, кліпанням і сухим оком складніший і може залежати від кількох чинників.

Кліпанням керує не лише свідома думка.

Чутливі нерви на поверхні ока постійно передають інформацію нервовій системі. Зміни на поверхні ока можуть впливати на кліпальні реакції, а нервові шляхи допомагають регулювати і мимовільне, і рефлекторне кліпання.

Це створює ще одну петлю зворотного зв’язку:

поверхня ока→чутливі нерви→нервова система→кліпання

Отже, говорячи про кліпання, ми насправді говоримо ще про одну частину більшої системи, що поєднує слізну плівку, поверхню ока та нервову систему.

Нерви вашої рогівки: як очі відчувають, реагують і обмінюються сигналами

Кліпання може мати відношення до сухого ока по-різному. Може змінитися частота кліпання. Більша частка кліпань може бути неповною. Повіки можуть змикатися ненормально. І взаємодія між кліпанням, розподілом слізної плівки та роботою мейбомієвих залоз може порушитися.

Це не одна й та сама проблема, тому пізніше в посібнику ми розглядаємо їх окремо.

Порушення кліпання та змикання повік