Фарбування поверхні ока

Значну частину відкритої поверхні ока складають дві важливі тканини:

• •рогівка — прозоре віконце спереду ока
• •кон’юнктива — тонка тканина, що вкриває біле око й вистилає повіки зсередини

Це живі тканини, вкриті епітеліальними клітинами. Слізна плівка лежить зверху і постійно з ними взаємодіє.

Зазвичай поверхня ока створює здоровий бар’єр і гладку межу для слізної плівки. Коли ця поверхня зазнає стресу чи порушень, спеціальні барвники можуть зробити частину цих змін легшими для виявлення.

Багато змін на поверхні ока мікроскопічні. Лікар може не побачити їх, просто дивлячись на око. Діагностичні барвники працюють трохи як маркери-виділювачі. Вони роблять певні аномалії легшими для виявлення під збільшенням і спеціальним освітленням.

Два барвники особливо корисні в оцінці сухого ока: флуоресцеїн і лісамін зелений. Вони поводяться не зовсім однаково, тому можуть давати дещо різну інформацію.

Флуоресцеїн — це жовто-помаранчевий барвник, який під синім світлом світиться яскраво-зеленим. Його зазвичай використовують під час обстежень очей. Можливо, ви вже зустрічали його під час тесту на час розриву слізної плівки.

Флуоресцеїн може виявити ділянки, де порушено звичний бар’єр поверхні ока. Він особливо корисний для огляду рогівки. Коли з’являється багато крихітних флуоресцентних цяток, лікар може описати це як крапкове фарбування рогівки. «Крапкове» означає лише те, що фарбування має вигляд дрібних цяток.

Не так, як може здатися з цієї фрази.

Поверхня рогівки складається з шарів епітеліальних клітин зі складними з’єднаннями та захисними поверхневими структурами. Коли цілісність цього поверхневого бар’єра порушується, флуоресцеїн може потрапляти туди, куди зазвичай не потрапляє.

Тож фарбування краще розуміти як ознаку порушення звичного поверхневого бар’єра, а не як крихітні дірочки в рогівці. Має значення кількість фарбування, але так само його розташування й візерунок.

Лісамін зелений — ще один барвник, який використовують для огляду поверхні ока. Він особливо корисний для дослідження кон’юнктиви та ділянки навколо краю повіки. Він може виділяти поверхневі клітини, у яких змінилися мембрани чи захисне поверхневе середовище.

Оскільки флуоресцеїн і лісамін зелений виявляють дещо різні аспекти поверхні ока, лікарі можуть використовувати обидва.

Якщо слізна плівка багаторазово стає нестабільною, частини поверхні ока можуть зазнавати підвищеного стресу. Слізна плівка може надто швидко розриватися. Деякі ділянки можуть бути погано зволожені. Місцева концентрація сліз може зростати. Тертя між повікою та поверхнею ока може посилюватися. До процесу можуть долучатися запальні механізми.

З часом ці стреси можуть заважати нормальному здоров’ю й цілісності поверхневих епітеліальних клітин. Фарбування може бути одним із видимих виявів такого порушення. Так виникає важливий зв’язок:

нестабільність слізної плівки→стрес для поверхні ока→порушення поверхні→гірша взаємодія сліз із поверхнею→подальша нестабільність слізної плівки

Отже, ушкодження поверхні ока може початися як наслідок проблем зі слізною плівкою, а згодом стати частиною кола, що їх підтримує.

Не саме по собі. Фарбування поверхні ока — важлива об’єктивна ознака в сучасній діагностиці сухого ока. Але воно не властиве лише сухому оку. Поверхня ока також може бути порушена через:

• •травму
• •інфекцію
• •проблеми, пов’язані з контактними лінзами
• •незакриття ока (експозицію)
• •інші стани поверхні ока

Тому фарбування завжди потрібно інтерпретувати разом із вашими симптомами, анамнезом і рештою обстеження ока.

Не всі візерунки фарбування означають те саме. Лікар може зважати на такі запитання:

• •Фарбування переважно на рогівці чи на кон’юнктиві?
• •Воно зосереджене в одній певній ділянці?
• •Воно здебільшого на нижній частині ока?
• •Воно в центрі?
• •Воно розповсюджене по всій відкритій поверхні?
• •Чи дуже відрізняється одне око від іншого?

Візерунок іноді підказує, що саме стресує поверхню ока. Наприклад, невелика локалізована ділянка фарбування може вказувати на іншу проблему, ніж поширене фарбування по всій відкритій поверхні ока. Тому просте знання «оцінки» фарбування не розповідає всієї історії.

Лікарям і дослідникам потрібен стандартизований спосіб описувати побачене. Різні системи оцінки ділять поверхню ока на зони й градують, скільки фарбування є. Це полегшує порівняння знахідок і відстеження змін з часом.

Проте вам як пацієнтові зазвичай не треба запам’ятовувати ці системи. Корисніші запитання такі: чи є фарбування, де воно, наскільки поширене, який має візерунок — і як це поєднується з рештою мого обстеження?

Так. Не в кожного, хто має сухе око, є помітне фарбування поверхні ока. Наприклад, у людини може бути значна нестабільність слізної плівки без великого видимого порушення поверхні. Сухе око також може коливатися, тож фарбування може змінюватися з часом. Тому нормальний результат фарбування не означає, що всі інші частини системи слізної плівки працюють нормально.

Так. Це ще один приклад невідповідності, яка може бути між симптомами й ознаками.

У деяких людей є значні зміни поверхні ока, але дискомфорту відносно мало. Одна з можливих причин — змінена чутливість рогівки. Якщо чутливість знижена, поверхня може бути вражена без того дискомфорту, якого ми очікували б.

Тож мало симптомів не завжди означає, що поверхня ока здорова.

Не обов’язково в простій залежності один до одного. Більш поширене фарбування може свідчити про більше залучення поверхні ока. Але фарбування вимірює лише одну частину картини сухого ока.

У когось можуть бути сильні симптоми при відносно невеликому фарбуванні. В іншої людини може бути значне фарбування при менших симптомах. Стабільність слізної плівки, об’єм сліз, функція повік, запалення, функція мейбомієвих залоз і функція чутливих нервів можуть разом впливати на загальну картину.

Тому фарбування не слід вважати універсальною «оцінкою тяжкості сухого ока».

Бо внесення барвника в око змінює природну слізну плівку. Коли флуоресцеїн чи інший барвник додано, наступні вимірювання слізної плівки можуть бути спотворені.

Тому лікарі зазвичай намагаються спершу проводити вимірювання неторканої слізної плівки, а фарбування — пізніше. Це ще один приклад того, чому порядок тестів при сухому оці має значення.

Воно може допомогти показати:

• •чи порушена поверхня ока
• •де саме це порушення
• •наскільки воно поширене
• •чи змінюється воно з часом

Воно також може дати важливі об’єктивні докази під час діагностики сухого ока.

Саме по собі фарбування не може сказати:

• •чому поверхня стала аномальною
• •чи причиною була ДМЗ
• •чи низьке вироблення водних сліз
• •чи запалення було первинною проблемою
• •який дискомфорт ви маєте відчувати

Для відповіді на ці запитання потрібні інші елементи діагностичної мозаїки.